Итак... добро пожаловать і ласкаво просимо!

Ф: Ласкаво просимо до чарівного лісу історій. Яких ще історій питаєте? Хм! Різних. Як вигаданих так і з життя. Уявіть собі затишну галявину серед запашних трав, що погойдуються на вітру, пахучих квітів, чий аромат аж паморочить голову, та високих, густолистих дерев, що розкинули своє купчасте гілля над вашою головою, надаючи притулок від літньої спеки та рятуючи від пекучого сонця. Ви нікуди не поспішаєте. Поряд пробігає грайливий струмок. Як не втамувати спрагу його чистою, холодною, прозорою водою? Потім ви закриваєте очі та миттєво опиняєтеся у магічному королівстві, де ви ще ніколи не бували, де на вас чекають нові історії, цікаві персонажі та незабутні пригоди… 

А: Да, лес — вы так живо его описали. Это был один из первых маминых рассказов, который мне запомнился. Дубовый лес, куда она так любила ходить со своей бабушкой собирать ягоды, грибы, целебные травы. И парочку вязанок хвороста они тоже прихватывали, возвращаясь домой. Ну а какой вкусной была вода в источниках, бьющих из-под земли — мы, городские жители, даже не можем себе представить. Лесные пейзажи продолжали сниться моей маме много лет спустя после того, как она навсегда уехала из деревни. К сожалению, она не ладила с моей бабушкой, и я побывала в деревне только один раз, когда мне было 5 лет. Помню, я пришла в неописуемый восторг, увидев лес из окна автобуса. Но отправиться туда на прогулку мне так и не удалось. Почему? Теперь уже и не вспомню — это было так давно. Я думаю, мамины рассказы о лесе, и, главное, его недосягаемость для меня, разожгли во мне неуемное желание путешествовать. Увидеть все своими глазами — вот что заставляло меня с таким энтузиазмом паковать дорожную сумку. Поездок было не так много, как мне бы того хотелось, но с рассказов о самых незабываемых из них я и собираюсь начать. 

Ф: Саме тут бере свій початок ще одна подорож-історія, яка охоплює багато років, навіть століть, яку ще ніхто ніколи не читав та ще мало хто чув. Вона буде складатися з розповідей, які увійшли до збірки під загальною назвою Хроніки Високогірного Королівства. З цих розповідей ви дізнаєтеся про нелегкі проте незвичайні долі таких зовсім різних між собою жінок, яких об’єднує те, що вони були засновницями та повелительками Високогірного Королівства. Історія цього магічного королівства, якому немає рівних (Чому? Ну! Прочитаєте і дізнаєтеся!) наразі оповита густими туманами та цупким павутинням невідомого, крізь які я вже багато років пробираюся в напівтемряві, подекуди зовсім навмання, та що я так ретельно розплутую, нитка за ниткою, вивчаючи нотатки, що потрапили колись давно саме до моїх рук. 

А: А мне хотелось бы начать наши публикации с Магии старых фотографий. Я люблю этот рассказ за то, что в нем, как мне кажется, передана свежесть впечатлений. Как будто это случилось только вчера. Сама не знаю как у меня это получилось. Правда, от экскурсии в Асканию Нова у меня остались дневниковые записи, но от поездки в Каменец-Подольский — ничего кроме фотографий. Наверное, красота старинного города и, казалось, нетронутая природа берегов Днестра так меня поразили, что мне было нетрудно извлечь их из памяти. 

Ф: Ми сподіваємося, що ви не раз завітаєте до нашого чарівного лісу під розлогим дахом якого на вас чекатимуть наші герої та героїні, щоб розповісти власні історії, чи то історії своїх рідних, як вигадані так і з життя. Адже кожній розповіді потрібен читач, чи не так? І ми сподіваємося що саме ви станете їхніми найпершими читачами. Тож слідкуйте за оновленнями, проходьте за посиланням прямісінько до нашого блогу, що так затишно розташувався під гостинним дахом магічного лісу, читайте, ставте запитання, коментуйте, поширюйте, а, головне – отримуйте насолоду та повертайтеся наступного разу, щоб дізнатися… а що ж далі?

Анна и Фаріда